Всі ми звикли до того, що дім для дітей — це місце, де вони можуть почуватися безпечно. Але іноді саме там, за зачиненими дверима, дитина бачить прояви насильства. Навіть якщо вона «просто свідок», це серйозно впливає на неї.
Які бувають форми домашнього насильства
Домашнє насильство — це завдання шкоди у родині або між людьми, які живуть чи жили разом, навіть якщо вони не є родичами. Дитина може стати як безпосередньою жертвою, так і свідком. Важливо розуміти: дитину, яка є свідком, теж вважають постраждалою. Вона часто переживає травму так само гостро, як і той, кого кривдять.
Форми насильства:
• Фізичне — побиття, штовхання, позбавлення сну або їжі.
• Психологічне — приниження, крики, погрози, ізоляція від друзів.
• Економічне — коли дитині не купують одяг за сезоном, відмовляють в медичній допомозі або примушують жебракувати.
• Сексуальне — будь-які дії інтимного характеру щодо дитини.
Як розпізнати насильство
Не завжди насильство залишає синці та шрами. Психологічне, економічне чи сексуальне насильство часто не мають зовнішніх ознак. Тому головними сигналами стають зміни у поведінці.
На насильство часто вказують:
• Фізичні ознаки: гематоми, опіки, порізи, що постійно повторюються; переломи, травми голови, болі без видимих медичних причин; інші хронічні захворювання, пов’язані з недоглядом.
• Поведінкові сигнали: замкнутість або гіперактивність, агресивна або, навпаки, надмірна слухняність, дистанціювання від інших, невпевненість, негативні висловлювання про себе, самоушкодження— порізи, спроби самогубства, вживання алкоголю або наркотиків.
• Психоемоційні особливості: надмірна тривожність, безпорадність, відчуття провини, постійне бажання догоджати, пригнічений настрій та депресивність.
Як діяти дорослим, якщо ви помітили ознаки насильства над дитиною
Якщо ви побачили ознаки насильства над дитиною, ваша відповідальність — діяти. Не залишайте дитину сам на сам з цією проблемою. Подбайте, щоб вона почувалася в безпеці, і покажіть, що ви їй вірите: «Це не твоя провина. Я з тобою». Не знецінюйте досвід словами «та нічого страшного не сталося».
Це важливий сигнал для дитини: винен кривдник, а не вона, а насильство не буде замовчуватися. Кожна дитина має право на безпеку. І кожен із нас здатен допомогти їй і захистити.
Ви можете звернутися:
• до поліції — 102 телефоном або безпосередньо до найближчого відділку (усно чи письмово). Поліція зобов’язана реагувати на повідомлення про насильство, навіть якщо ви не є родичем дитини;
• до служби у справах дітей Шалигинської селищної ради;
• до фахівця з соціальної роботи;
• до безоплатної правничої допомоги за телефоном: 0 800 213 103;
• до громадських організацій: для постраждалих від насильства: 15-47;
• на національну гарячу лінію: 0-800-500-335 / 116 123 або до чат-боту у Telegram: @nasylstvu_stop_bot.