МИНАЄ ЧАС ТА НЕ МИНАЄ БІЛЬ ВІД ВТРАТИ
Литвиненко Олег Ігорович
22.06.1998-08.01.2023
Війна… страшна бо залишає після себе не лише зруйновані та спалені села та міста. Ця лиха сила приносить багато горя та страждань, завжди бере у людства найбільшу ціну. Ми можемо навчитися миритися з усіма її наслідками, але навчитися жити «БЕЗ»- практично неможливо.
8 січня минає третя річниця загибелі відважного сина, річниця гіркої розлуки, вічного жалю і світлої пам′яті. Річниця «БЕЗ» Олега… Сьогодні всі, хто знав і пам′ятає Героя, згадують його добрим словом і тихою молитвою.
Народився Олег Литвиненко 22 червня 1998 року в м. Харків. З 2001 року проживав в селі Чернєве, 9 класів закінчив у місцевій школі. Навчання продовжив у Глухівському агротехнічному коледжі. У 2020 році пройшов строкову військову службу у лавах НГУ. Ще з шкільних років хлопець ніколи не боявся взяти на себе відповідальність у вирішенні складних ситуацій. Ця риса збереглася в нього і в подальшому житті.
У 2022 році пішов добровольцем до лав ЗСУ.
Скромний, вихований, роботящий хлопець. Майстер на всі руки. На жаль, його життя обірвалося на самому злеті… Йому б тільки жити, радіти кожному дню і дарувати рідним свою увагу і любов.
8 січня 2023 року під час виконання бойового завдання біля Мар′янки на Донеччині Олег загинув.
Невимовний жаль…
Цей хлопчина справжній Герой. Він віддав своє молоде життя за свободу та незалежність нашої держави. За нас з вами…
Поховали захисника України у рідному селі Чернєве.
Вічна шана та слава Герою!
Назавжди 24