МИНАЄ ЧАС ТА НЕ МИНАЄ БІЛЬ ВІД ВТРАТИ
Лисенко Анатолій Анатолійович-
солдат, стрілець, доброволець
19.10.1975-27.02.2024
Нещадна війна підкрадається все ближче і ближче, стукаючи важким кулаком у людські оселі. Її відлуння чути по всій зболеній Україні – від заходу до сходу. І якщо на полі бою земля тремтить від вибухів, пострілів та відчайдушних зойків, то у нас, вона здригається від ридань матерів, дружин та дітей, які втратили найдорожче.
27 лютого минає друга річниця загибелі відважного сина, річниця гіркої розлуки, вічного жалю і світлої пам′яті. Річниця «БЕЗ» Анатолія… Сьогодні всі, хто знав і пам′ятає Героя, згадують його добрим словом і тихою молитвою. Світлий спомин про мужнього земляка залишиться в наших серцях назавжди.
Народився Лисенко Анатолій Анатолійович 19 жовтня 1975 року в селі Катеринівка Глухівського району у багатодітній сім’ї. Хлопчик закінчив 9 класів Соснівської середньої школи, навчався на курсах автомобілістів і опанував професію водія. На відміну від своїх міських однолітків, Толя (як і більшість його друзів) не мав достатньо часу для відвідування гуртків або занять творчістю, адже сільське життя потребує багато часу та зусиль по догляду за чималим господарством. Старший брат в родині, він був першим помічником батьків, доглядав за городом і свійськими тваринами, був прикладом для молодших брата і сестрички.
Строкову службу проходив на території Харківської області. У 1997 році створив міцну сім’ю з коханою дівчиною. Трудову діяльність Анатолій розпочав на місцевому сільгосппідприємстві комбайнером, через деякий час подружжя переїхало до Шостки. Протягом життя чоловіку довелося працювати на різних виробництвах нашого міста, на кожному з них Анатолій відповідально ставився до своїх обов’язків, був працьовитою та неконфліктною людиною. У взаємоповазі та злагоді подружжя виростило двох донечок, згодом доля подарувала їм і онуків… Розмірене життя родини Лисенків змінилося з початком повномасштабної російської агресії.
В листопаді 2022 року молодший брат Анатолія, Юрій, зник без вісти. Чорна звістка вразила всіх у саме серце і стала вирішальним аргументом для Анатолія приєднатися до лав ЗСУ. 28 жовтня 2023 року він став на захист України. Після військового навчання у Чернігівській області був відправлений на Куп’янський напрямок (Харківщина). У розмовах з рідними чоловік намагався оминати тему служби – не хотів додавати дорогим людям переживань. У січні цього ж року Анатолій Анатолійович отримав поранення, а після лікування одразу ж повернувся на передову.
«Він постійно заспокоював нас і говорив, що все буде добре. Мріяли, як разом всією великою родиною зустрінемось, як поїдемо всі на город… Як приїде у відпустку на день народження дружини у червні», – розповідає сестра Світлана.
Перед вирішальним днем чоловік сказав рідним, що знов вирушає на бойове завдання… Зв’язок з ним обірвався. У тривозі та надії минуло три тижні…
25 березня дружина отримала підтвердження того, що Анатолій Анатолійович загинув при захисті свободи та незалежності України. Загинув за кожного з нас.
27 лютого при виконанні бойового завдання на Купянському
напрямку загинув уроженець села Катеринівка Анатолій Лисенко.
Земляки пам’ятатимуть свого сина як справжнього Героя, який віддав найдорожче – своє життя – за мирне небо над Україною. Його ім’я навічно вписано в історію нашого краю та нашої держави.
Герої не вмирають! Вони живуть у нашій пам’яті!
Назавжди 48