З початку збройної агресії російської федерації проти України, в різних регіонах нашої держави від артилерійських, авіаційних та ракетних обстрілів страждають мирні жителі українських міст і сіл. Багато українців за цей період постраждали й від вибухів мін та гранат.
Яка державна допомога та соціальні гарантії передбачені для постраждалих осіб?
Законом України “Про протимінну діяльність в Україні” передбачено, що постраждалі особи мають право на одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров’ю, та на щорічну допомогу на оздоровлення.
Хто має право на таку допомогу?
На одноразову компенсацію та щорічну допомогу на оздоровлення мають право особи, яким встановлена інвалідність, що пов’язана з ушкодженнями, спричиненими вибухонебезпечними предметами на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я (для дітей віком до 18 років) чи на підставі висновку медико-соціальної експертної комісії (для осіб віком від 18 років).
Призначення одноразової компенсації та щорічної допомоги проводяться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення відповідно до особистого звернення постраждалої особи або її законного представника.
Слід звернути увагу, що одноразова компенсація призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 60 календарних місяців після встановлення зв’язку інвалідності з ушкодженнями, спричиненими вибухонебезпечними предметами, а щорічна допомога – за умови подання звернення до 15 жовтня поточного року.
Який розмір допомоги?
Одноразова компенсація встановлена відповідно до встановленого розміру прожиткового мінімуму в наступних розмірах:
особі з інвалідністю I групи – у п’ятикратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня поточного року для осіб, які втратили працездатність;
особі з інвалідністю II групи – у чотирикратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня поточного року для осіб, які втратили працездатність;
особі з інвалідністю III групи – у трикратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня поточного року для осіб, які втратили працездатність;
дитині з інвалідністю підгрупи А до 18 років – у п’ятикратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня поточного року для осіб, які втратили працездатність;
дитині з інвалідністю до 18 років – у чотирикратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня поточного року для осіб, які втратили працездатність.
У разі зміни групи інвалідності розмір призначеної постраждалій особі компенсації не перераховується.
У 2025 році одноразова компенсація встановлена відповідно до встановленого розміру прожиткового мінімуму в наступних розмірах:
– для особи з інвалідністю І групи та для дитини з інвалідністю підгрупи А до 18 років – 11805,0 грн.;
– для особи з інвалідністю ІІ групи та для дитини з інвалідністю до 18 років – 9444,0 грн.;
– для особи з інвалідністю ІІІ групи – 7083,0 грн.
Щорічна допомога на оздоровлення нараховується і виплачується постраждалій особі в таких розмірах, округлених до однієї гривні:
особам з інвалідністю I або II групи, дітям з інвалідністю – 40 відсотків розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня поточного року для осіб, які втратили працездатність, та особам з інвалідністю III групи – 35 відсотків розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня поточного року для осіб, які втратили працездатність.
У разі зміни групи інвалідності в період перебування особи з інвалідністю на обліку допомога на оздоровлення виплачується в розмірі, визначеному для групи інвалідності, встановленої такій особі на дату призначення допомоги.
Якщо постраждала особа має право на допомогу на оздоровлення за декількома законодавчими актами, виплата проводиться за одним з них, за вибором особи.
Допомога на оздоровлення виплачується, якщо у поточному році постраждала особа не скористалася пільговою санаторно-курортною путівкою.
Куди звертатись за отриманням допомоги?
Для подачі заяви з відповідними документами з метою виплати одноразової компенсації та щорічної допомоги необхідно звернутися за зареєстрованим або фактичним місцем проживання до структурних підрозділів/уповноважених осіб з питань соціального захисту територіальних громад або ЦНАП, в містах обласного значення – до управлінь соціального захисту.